Жінки все ще мають гірші умови праці, ніж чоловіки. Жінки все ще страждають від насильства зі сторони чоловіків. Жінки все ще часто оцінюються виключно як сексуальний об’єкт. Незважаючи на це, жінкам вдалося вже побороти багато всього. Це був непростий та тернистий шлях, але водночас дуже цікавий. У цій статті ми розкажемо про те, як жінки боролися за свої права у Мюнхені. Більше на munichka.eu.
Як розвивався жіночий рух у Мюнхені
Історія боротьби за права жінок у Мюнхені – це не безперервна та поступова історія. Це складна історія з багатьма учасниками та подіями, які переплітаються між собою. Політичні вимоги багатьох течій сильно відрізнялися одна від одної. Було також багато невдач та перерв. Наприклад, між першою та другою хвилею фемінізму пройшло дванадцять років.
Існував великий конфлікт між соціалістичним жіночим рухом та буржуазним. Клара Цеткін була однією з найважливіших фігур пролетарського жіночого руху першої хвилі. Вона повністю відмовлялася від співпраці з буржуазними жінками, оскільки, на її думку, вони боролися проти чоловіків свого класу. За думкою Цеткін, головна ідея була у тому, що жінки повинні були об’єднуватися з чоловіками у боротьбі проти капіталізму. Мюнхенська активістка Аніта Аугсбург виступала навпаки за те, що буржуазні та пролетарські рухи повинні співпрацювати для досягнення спільної мети.
У Мюнхені цей конфлікт був особливо помітним під час Першої світової війни, а також під час Радянської революції. При цьому представниці пролетарської та буржуазної течії дійсно боролися за спільні цілі. Ці цілі були сформовані на Другій соціал-демократичній жіночій конференції у Мюнхені у 1902 році. Серед цілей був правовий захист жіночої та дитячої праці та політична рівність.
Під час Другої світової діяльність жіночого руху у Німеччині була сильно обмежена. Адольф Гітлер вважав, що у країні немає місця емансипаційним ідеям. У 1934 році він висловився так: «Світ чоловіка – це його боротьба, бажання працювати для суспільства, а світ жінки – менший, тому що її світ – це її чоловік, сім’я, діти та будинок. Але де був би більший світ, якби ніхто не піклувався про маленький?». У 1931 році була заснована жіноча організація «NS-Frauenschaft». Це була єдина організація, яка визнавалася націонал-демократами. Після війни мюнхенські жіночі організації поступово відновлювали свою роботу.
У 1960-х роках почалася друга хвиля німецького та мюнхенського фемінізму. Ця хвиля була присвячена боротьбі проти гноблення жінок у різних сферах: у психіатрії, медицині та правовій рівності. У ці роки у Мюнхені виникли численні жіночі групи, що призвело до заснування перших жіночих центрів. У 1980-х роках мюнхенські жіночі проєкти починають ставати постійними та інституціоналізованими. Жіночий рух став більш активним, сильним та сміливим у своїх діях. Напередодні Всесвітнього економічного саміту у Мюнхені у 1992 році пройшла лесбійська демонстрація під девізом «жінки та лесбіянки борються проти сексизму, расизму та капіталу».
Феміністки міста першої хвилі та їх конкретні дії
У 1894 році за ініціативою Аніти Аугсбург у Мюнхені було створено Асоціацію захисту інтересів жінок. Асоціація почала створювати та підтримувати різні жіночі клуби, вона вважається ядром жіночого руху у місті. Ця асоціація досі існує. Серед вимог асоціації можна виділити: рівний доступ жінок до освіти, гідну заробітну плату для жінок та політичну рівність. До асоціації належало багато художниць, тому асоціація тісно пов’язана з мюнхенським модернізмом.
У 1887 році Аніта Аугсбург разом зі своєю партнеркою Софією Гоудстікер відкрили фотосалон «Elvira», який успішно розвивався. У 1898 році Софія Гоудстікер, яка тоді була єдиною керівницею салону, стала першою жінкою, яка отримала звання «Королівського баварського придворного фотографа». Салон знаходився у гарній будівлі у стилі модерн, який викликав дуже яскраву реакцію у містян. Фасад будівлі був кольору морської хвилі, а на фасаді був орнамент у вигляді дракону. Аніта і Софія мали коротке волосся та їздили на велосипедах. Їх стиль життя був дуже незвичайним для того часу.
У 1988 році Аніта заснувала Німецьку асоціацію за виборчі права жінок. Більшість членів мюнхенського відділу цієї асоціації також були членами Асоціації захисту інтересів жінок.
У 1899 році Софія Гоудстікер перевезла фотосалон до нової будівлі у стилі модерн, яка була спроєктована Августом Енделлом. Ця будівля стала центром для зустрічей феміністок того часу. Софія Гоудстікер з 1898 по 1923 рік очолювала бюро правового захисту Асоціації інтересів жінок. За спогадами її знайомих, Софія була самоучкою, але вона мала стільки таланту та бажання захищати жінок, що блискуче справлялася зі своїми обов’язками. Вона була головною захисницею покинутих дівчат та змучених дружин міста.
Ще одна важлива фігура у боротьбі за права жінок – це Луїза Кісельбах. У 1914 році вона заснувала Міську асоціацію мюнхенських жіночих асоціацій. Вона вірила, що одного дня асоціація перетвориться на повноцінну частину міської влади. Крім цього, вона була однією з перших жінок, яку взяла працювати у міську раду Мюнхена. Там вона пропрацювала до 1927 року. На її честь у Мюнхені назвали площу Луїза-Кісельбах-Плац.
Джерела: