Коли заходить розмова про баварських принцес, першою на думку спадає «Сісі», Єлизавета Баварська, яка стала імператрицею Австрії та королевою Угорщини. Історія Баварії подарувала світові ще одну надзвичайну принцесу, яка залишила свій слід у науковій та соціальній сфері. Більше про принцесу Терезу Баварську розповість munichka.eu.
Могутня родина
Принцеса Тереза Баварська (повне ім’я – Тереза Шарлотта Маріанна Августа) була четвертою дитиною у родині, єдиною донькою принца-регента Баварії Луїтпольда та ерцгерцогині Августи Фердинанди Австрійської. Принцеса походила з династії Віттельсбахів, одного з наймогутніших королівських родів Європи. Члени цієї династії правили Королівством Баварія, створеним у 1805 році, яке продовжувало існувати до 1918 року. В Адміністрації Баварського палацу збереглася мініатюра, написана аквареллю та гуашшю на слоновій кістці Георга Рааба. На ній зображена мадам Тереза Баварська, дівчинка з лялькою.
У 1850 році, коли народилася Тереза, політична влада баварської корони почала поступово зменшуватися. Дівчинка народилася у Мюнхені та мала ще трьох братів: Арнульфа (принца Арнульфа Баварського, генерала піхоти), Людвіга (королем Людвігом III, останнім баварським королем) та Леопольда. Принцеса Тереза Баварська була особливо близька з братом Леопольдом, який підтримував її інтерес до географії.
Дітей виховували у люблячій родині, але при цьому батьки дотримувалися практичної, суворої католицької манери. Завжди акцент був на почутті обов’язку, пунктуальності, порядку та сили волі.
Жага до знань
Юна принцеса з раннього віку вирізнялася жагою до знань. Їй дозволили навчатися разом з братами. Згодом дівчинка виявила надзвичайні мовні здібності та інтерес до рослин. Вона вільно володіла 12 мовами (усно та письмово). Разом з братом Арнульфом вони вивчали новогрецьку та російську мови. На той час вона відвідувала державні курси для жінок, однак вони не могли дати стільки знань, скільки потребувала допитлива дівчина. Саме тому більшу частину своєї освіти вона отримала від приватних репетиторів та вчених.
Інтерес до природничих наук та інших країн був значним. Вона любила тварин, особливо екзотичних (черепахи, кажани, бабаки). Також принцеса цікавилася рослинами та іноземними культурами. Попри те, що їй дозволили навчатися з братами, все ж математика та латина залишилися під забороною.
На жаль жінкам не дозволялося навчатися в університетах. У 1903 році батько Терези, принц-регент Луїтпольд, легалізував вступ жінок до вищих навчальних закладів. До того ж він відкрив баварські університети для жінок.
Якщо ж говорити про фізичну активність, то юна принцеса обожнювала піші прогулянки в горах, плавання та їзду на велосипеді.
Нова роль
У 1864 році принцесу Терезу спіткала гірка втрата. Її мати ерцгерцогиня Августа Австрійська померла від туберкульозу. Дівчині на той час було всього 13 років, ця подія змусила її швидко подорослішати. Безтурботному дитинству настав кінець.
Серед найближчих родичів вона була єдиною жінкою. Попри юний вік, вона вимушена була взяти на себе управління домогосподарством та виконувати всі обов’язки господині дому. У цій складній ролі їй допомагала тітка. Цей досвід розвинув у ній відповідальність, самостійність та організаторські здібності. Пізніше всі ці компоненти стали їй в пригоді в дослідницьких екскурсіях.
Принцеса Тереза намагалася бути посередницею між батьком та братами. Вона відчувала тиск оточення та високих очікувань від неї, як представниці могутньої баварської родини.
Тиск родини
Принцеса мала особливу прихильність до двоюрідного брата Оттона, на два роки старшого за неї (король Баварії Оттон I). Його визнали непридатним до правління через психічне захворювання. Принцесу Терезу та Оттона пов’язував глибокий емоційний зв’язок. Оттона описували, як доброго, скромного та релігійного юнака. Принцеса навіть запитувала батька, чи можна навчатися на медсестру, аби доглядати за другом. Батько відмовив. Після смерті матері юнака, Марії Прусської, вона отримала офіційний дозвіл доглядати за Оттоном двічі на рік. Вона регулярно отримувала медичні звіти про його стан.
Цей нещасливий роман спонукав принцесу відхиляти всіх кандидатів на її руку та серце. Вона використовувала хитрі стратегії, аби всіляко уникати тиску з боку родини. Семеро кандидатів із хороших родин зазнали невдач. Після одруження братів поступово тиск родини спадав.
На той час нетиповим було те, що жінка, замість того, аби присвятити себе родині та звичним обов’язкам, займалася власними інтересами. У принцеси Терези це були природничі, суспільні науки, географія, геологія, ботаніка, зоологія, етнологія.
Відзнаки
У 42 роки Тереза Баварська здобула звання першої жінки-почесної членкині Географічного товариства та Баварської академії наук, а у 47 років – почесний докторський ступінь на філософському факультеті Мюнхенського університету. Ці відзнаки були неймовірною рідкістю на той час для жінки.
Фонд принцеси Терези Баварської до наших днів присуджує премію для підтримки молодих жінок-дослідниць Мюнхенського університету.
За час своєї діяльності вона зібрала великі колекції зоологічних, ботанічних та етнологічних зразків, які пізніше передала до Баварських державних зоологічних колекцій (ZSM) та Державного музею етнології в Мюнхені, зробивши значний внесок у фонди цих установ.
Наука та подорожі
Принцеса Тереза Баварська понад 30 років вела наукову діяльність. Вона зробила значний внесок у географію рослин та тварин.
Перші її подорожі були здійснені дитиною разом з матір’ю до Італії. У 21 рік вона розпочала серію подорожей. До кожної поїздки вона готувалася, вивчала історію краю та його народу, місцеву мову, літературу. Під час ретельного планування вона вивчала карти, розклади, звіти. Вона подорожувала під псевдонімом «Графиня Ельпен».
Її супроводжувала група людей, які її обслуговували, у тому числі й фрейліна. Вона відвідала Італію, Грецію, подорожувала по всій Європі, Північній Африці, Близькому Сходу та Америці. Згодом цей перелік доповнився Бразилією (у 1888 році), Північною Америкою та Мексикою (у 1893 році), Південною Америкою (у 1898 році).
Про досвід, отриманий від цих подорожей, принцеса написала низку книг (наприклад, «За Полярним колом», «Подорожні враження та нариси з Росії», «Мої подорожі до Бразилії»). В них вона окремо виділяла природну історію тих місць, які відвідувала. Ранні роботи принцеси опубліковані під псевдонімом «Th. v. Bayer».
Соціальна робота
Після смерті батька у 1912 році подорожі «Графині Ельпен» завершилися. Вона присвятила себе соціальній роботі. Наприклад, вона брала активну участь у Католицькій жіночій лізі, адже боролася за покращення освіти для дівчат та жінок. Вона критикувала загальну ейфорію після початку Першої світової війни.
Безстрашна принцеса прожила 74 роки, померла у 1925 році. Її поховали у Театинській церкві у Мюнхені.
Лише у квітні 2009 року принцесу Терезу Баварську ввели до Зали слави Вальгалла. Цікавим є те, що заклад створив її дідусь на честь важливих особистостей Королівства Баварія. Вона стала третьою жінкою, яку включила туди.
Обрала інший шлях
Принцеса Тереза Баварська могла жити блискучим придворним життям, однак це її не захоплювало. Натомість вона присвятила себе подорожам та науці, стала визначним етнологом, зоологом, ботаніком, письменницею-мандрівницею. Вона невтомно здійснювала дослідницьку діяльність, займала активну роль у сфері соціальної допомоги. Принцеса увійшла в історію як неординарна особистість, яка вийшла далеко за рамки традиційних королівських обов’язків.
