Цей заклад нерозривно пов’язаний з історією нічного життя Мюнхена. Найстаріший та найвідоміший бордель міста «Leierkasten» десятиліттями був одним з улюблених місць розваг і відігравав важливу роль у соціально-культурному житті баварської столиці. Більше про це розповість munichka.eu.
Історія заснування
Вперше бордель «Leierkasten» відкрили у 1971 році. Це була гучна подія, яка ще більше підживлювала інтерес суспільства гучними заголовками у ЗМІ. Спочатку заклад знаходився у Мюнхені на Zweigstraße, яка згодом стала епіцентром мюнхенської «Війни повій». Причиною конфлікту стали спроби закрити або регулювати роботу борделю, про що варто розповісти детальніше. Ця інформація потрапила у провідні друковані ЗМІ Німеччини. Цей скандал, який виник на ранньому етапі історії «Leierkasten», прославив його на всю країну.
Ще одна цікава деталь стосувалася суворого регулювання проституції. Цей бордель знаходився у забороненій зоні, тобто на території, де вулична проституція заборонена. У таких умовах «Leierkasten» став символом яскравого, легального та добре організованого центру секс-індустрії. Згодом це місце стало локацією для знімання декількох фільмів та телевізійних шоу, вийшовши далеко за межі секс-індустрії.
Орієнтир для містян та туристів
Бордель, який закріпився на розі вулиць Ingolstädter Straße та Frankfurter Ring, поблизу великого промислового парку «Євро», мав фасад зі знаменитим гаслом:
«Ви приходите як незнайомець і йдете як друг»
Заклад став справжнім орієнтиром у місті, який добре відомий місцевим мешканцям та туристам.
Це гасло стало настільки відомим, що його використав у своїй політичній боротьбі у зміненій формі мер Мюнхена на той час Крістіан Уде. Він прагнув підкреслити свою дистанцію від баварської Соціал-демократичної партії та державної політики. Тому він перефразував гасло:
«Ви приходите як друг, а йдете як незнайомець»
Крістіану Уде вдалося використати народну славу борделю Leierkasten для гострої політичної критики.
«Eros-Center» Leierkasten
Спочатку заклад знаходився на Zweigstraße, поблизу Центрального вокзалу Мюнхена. Засновником став відомий франкфуртський будівельник та «король борделів» Віллі Шойц. Він отримав дозвіл на відкриття борделю у 1969 році та придбав будівлю за 7 мільйонів німецьких марок. Проєкт підтримав Ґергард Літтманн, тодішній начальник поліції Франкфурта. Заснування борделю, на його думку, мало стати способом вирішення численних скарг на «комерційну проституцію» у житлових районах.
У фінансуванні приміщення брав участь також Вальтер Штаудінгер, відомий як «Хрещений батько Мюнхена» (1920 – 2001). Чоловік був відомим німецьким підприємцем (у сфері «кварталу червоних ліхтарів» та ігрових автоматів). Щомісяця 65 повій сплачували по 2170 німецьких марок за оренду кімнат.
Увечері 10 квітня 1972 року поліція взяла будівлю під контроль, оскільки не хотіла напередодні літніх Олімпійських ігор 1972 року будь-яких проявів роботи секс-індустрії у центрі міста. Поліція відштовхувала клієнтів, а працівницям секс-індустрії заборонили працювати вночі.
Деякі жінки на знак протесту пропонували послуги на інших вулицях на пробній основі. Спроби «короля борделів» Віллі Шойца перенести нічний заклад розваг у район Solln виявилися невдалими.
Згодом зазначалося, що значною мірою відповідальними за спричинення «Війни повій», стали дії молодого міського радника Християнсько-соціального союзу у Баварії та тодішнього начальника поліції Манфреда Шрайбера. Жінки легкої поведінки досягнули позасудової угоди, яка регулювала години приймання клієнтів. З 20:00 до 00:30 вони не мали права нікого обслуговувати.
Рішення Баварського адміністративного суду у Мюнхені було однозначним. Пропонування та практикування комерційної проституції у центрі міста, навіть у закритих будинках, суворо заборонено.
Нове відкриття
Далі відомий заклад переїхав на Ingolstädter Straße. Ганс Фрьотц керував борделем з 1978 до 1990 року. Він запровадив практику запрошення до «Leierkasten» відомих зірок. Наприклад, бордель у Мюнхені відвідував американський боксер Мухаммед Алі, бразильський футболіст Пеле, аргентинський футболіст та тренер Дієго Армандо Марадона.
Ганс Фрьотц на цьому не зупинився та відкрив поблизу Центрального вокзалу Мюнхена у 1989 році «Sport-Café Schiller».
Від моменту відкриття фасад борделю переробили, а про заклад знову заговорили місцеві ЗМІ. Спочатку борделю було передано 1,6 мільйона німецьких марок з виграшу у лотерею. Видання зазначали, що у 1990 році поліціянт з Оттобрунна зробив таке щедре пожертвування.
У 1995 році спортивний журналіст Рольф Теппервайн чудово провів час у «Leierkasten», але при цьому не сплатив рахунок. Подія стала справжнім скандалом, а назва та діяльність борделю набули нової хвилі популярності.
Гучна справа Фрідріха Евальда
У 2001 році орендаря борделю на прізвисько «Товстий Фрац» (справжнє ім’я – Фрідріх Евальд) заарештували. Разом з ним чекали правосуддя 17 інших відомих осіб мюнхенського кварталу червоних ліхтарів. «Товстого Фраца» звинувачували в експлуатації сутенерства, сприянні проституції та в ухиленні від сплати податків. Головною метою арештів було ліквідування мюнхенської секс-мафії.
Суд визнав докази непереконливими, а сутенерство – важкодоказовим. Звинувачення у несплаті податків залишилося без розгляду (або було відхилено). У підсумку, підсудних було виправдано.
Відкриття та оновлення
Після невеликої перерви бордель знову відкрили у 2004 році.
Наступним етапом в історії «Leierkasten» став проєкт реконструкції у період з осені 2013 до червня 2014 року. Це масштабна модернізація, спрямована на збереження та розширення діяльності мюнхенського борделю. Головною метою проєкту було бажання нового орендаря продовжувати традиційний бізнес борделю, але в оновленому форматі.
Будівлю повністю відремонтували, а площу розширили до 600 м2. Завдяки цьому новий орендар збільшив робочі та загальні зони. При цьому кімнати на першому поверсі теж розширили. Існує припущення, що саме на першому поверсі працівниці борделю орендували кімнати. Частину оригінальних вікон у рамках проєкту модернізації було змінено задля підвищення приватності.
Однією з ключових інновацій проєкту стало облаштування оздоровчої зони. Таким чином, клієнти та працівниці секс-індустрії отримали додаткові можливості для відпочинку та релаксації.
Варто зауважити, що попри перебудову традиційну назву «Leierkasten» було збережено. Заклад зберіг статус знакової частини кварталу червоних ліхтарів Мюнхена. Після ремонту на фасаді збереглася його відома крилата фраза.
«Leierkasten» – легендарний заклад
Історія цього культового закладу дійсно цікава. Вона охоплює період від заснування та часів конфліктів до переїздів, реконструкцій та трансформації у сучасний «Ерос-центр». «Leierkasten» став живою легендою, який відобразив зміни у суспільній моралі, законах, економіці Мюнхена. Цей заклад став не лише свідком, але й на певному етапі активним учасником мюнхенської історії. Вплив «Leierkasten» був помітний у кримінальних хроніках, політичних дебатах і відобразився у масовій культурі.
У дискусіях про секс-індустрію Німеччини неодмінно піде мова про найстаріший та найвідоміший бордель у Мюнхені.
