Публічні будинки існують майже у кожному місті. У деяких містах – це легально, в інших – ні. У Мюнхені історія публічних будинків досить цікава та непроста. У цій статті ми розкажемо про життя мюнхенських публічних будинків у різні періоди та про найстаріший бордель міста. Більше на munichka.eu.
Загальна історія публічних будинків у Мюнхені
Станом на 1910 рік у Мюнхені було 197 легальних секс-працівниць, при цьому частка незареєстрованих була значно більшою. З часом обмеження ставали все суворішими.
З 1970-х років публічні будинки у Мюнхені легально існують лише у кількох кварталах так званих «червоних ліхтарів». У 1970-х роках пройшли протести під назвою «Dirnenkrieg», після чого міська влада посилила контроль над проституцією у місті. Ці протести почалися після того, як влада намагалася закрити борделі у центрі Мюнхену під час Олімпійських ігор. Секс-працівники та їх прихильники вийшли на вулицю з гучними акціями. У відповідь влада збільшила зону, у якій заборонили створювати публічні будинки. Відтоді близько 97% міської території потрапило під обмеження. Це регулювання призвело до того, що борделі переїхали на околиці міста, що сильно вплинуло на умови роботи секс-працівників та їх безпеку.
Боротьба з проституцією у Мюнхені вважається зразковою, принаймні дії влади щодо реєстрації повій та контролю за ситуацією з борделями. Перед початком роботи секс-робітники зобов’язані прийти до поліції та ввести свої дані у картотеку «проституція». Станом на 2012 рік у Мюнхені було зареєстровано 2760 секс-робітниць.
Найбільші борделі або подібні заклади розташовані сьогодні у районі Лерхенау та Газенбергль, а також у Євро-Індустріпарку. При цьому багато секс-робітниць пропонують свої послуги у готелях за межами легальної зони.
Найстаріший бордель у Мюнхені та його історія
Найстаріший готель у Мюнхені називається «Leierkasten». Він відомий своїм «повстанням повій» в усьому світі. Він був відкритий у вересні 1971 року і незабаром став жертвою нових законів міста. Тоді секс-робітниці протестували оголеними на даху публічного будинку.
У 1972 році у Мюнхені проходили Олімпійські ігри. Тоді очікувалося, що до міста приїде близько 2,5 млн гостей, а разом з ними близько 10 000 секс-працівниць. Влада міста вирішила заборонити проституцію у центрі міста. У відповідь секс-працівниці «Leierkasten» вийшли на протест. Їх підтримали студенти, а також професійні спортсмени. Вони виходили на вулиці з плакатами та підтримували «своїх дівчат». За спогадами присутніх, сотні дівчат з голими грудями та у чорній сексуальній спідній білизні гуляли біля правоохоронців.
Протести продовжувалися протягом трьох днів. У місті проходили досить цікаві акції. Наприклад, стриптиз на дахах будівель та танці з поліцейськими, секс-працівниці перекривали дороги, влаштовували театралізовані вистави. Це привернуло увагу преси з усього світу. Незважаючи на протест, бордель у центрі був закритий і йому довелося переїхати в інший район.
Ця історія надихнула музикантів німецького гурту «Spider Murphy Gang» на написання пісні «Skandal im Sperrbezirk» у 1981 році, який став символом боротьби за права секс-працівників. Ця пісня викликала нову хвилю політичних та етичних дискусій у місті та країні.
Бордель ««Leierkasten» досі функціонує. Сьогодні принцип роботи у борделі такий самий: 45 працівників будинку працюють на себе та орендують приміщення за 195 євро на день. У вартість входить власна кімната з душем, холодильником та телевізором. Публічний будинок виконує вимоги закону про захист повій, який набув чинності у 2017 році.
Отже, історія публічних будинків Мюнхена дуже цікава і неоднозначна. Мюнхенська влада намагається враховувати інтереси всіх сторін у цьому питанні, але це дуже складно. Борделі у місті продовжують існувати, хоч і з певними обмеженнями та правилами.