Історія музичного мистецтва знає чимало прикладів жінок, чий талант руйнував суспільні стереотипи. Натомість кар’єра Софі Ментер виділяється розмахом та багатогранністю. Народжена у музичній родині, вона стала неперевершеною піаністкою. Софі Ментер об’їхала всю Європу з концертами та стала символом музичної потужності та впливу жінки-митця XIX століття. Більше про це розповість munichka.eu.
Родина музикантів
Софі Ментер (Sophie Menter) народилася 1846 року у Мюнхені. Її батько – німецький віолончеліст при мюнхенському дворі та музичний педагог Йозеф Ментер. Мати була відомою співачкою, на ім’я Вільгельміна Діпольд. Вона була настільки музично обдарованою, що місцевий принц запропонував оплатити її навчання. Вільгельміна відмовилася, адже не планувала будувати кар’єру. Саме тому не дивно, що Софі ще з раннього віку почала грати на фортепіано під наставництвом матері та старших сестер.
У батьків Софі Ментер загалом було дев’ять дітей, але більшість із них померли молодими. Перед смертю старші сестри навчали маленьку Софі, а вона вже передавала здобуті знання молодшій сестрі Євгенії. Дівчинка теж стала досвідченою піаністкою. У старих рецензіях іноді історики плутали Софі та Євгенію.
Навчання
Цікаво, що перші музичні уроки вона отримала від Зігмунта Леберта (Самуеля Леві), відомого німецького музичного педагога та співзасновника Штутгартської музичної школи.
Талант Софі ніхто не піддавав сумнівам, але батько не хотів, аби вона навчалася у консерваторії. Йозеф Ментер був невиліковно хворий та помер, коли доньці було дев’ять років.
Невдовзі дівчина все ж вступила до Мюнхенської консерваторії, а у 15 років дебютувала у Мюнхені. Вона грала Konzertstück op. 79 Карла Марії фон Вебера. А далі Софі навчалася у найвідомішого учня Франца Ліста, у Карла Таузіга, а також у Ганса фон Бюлова (зятя Франца Ліста)
Її неабияка працьовитість, розум та краса гармонійно поєднувалися, дозволяючи досягати бажаного. Під час навчання її репетиції могли тривати від 10 до 12 годин на день.
Особисте життя
У 1868 році Софі Ментер стала придворною піаністкою принца Фрідріха Вільгельма Костянтина Германа Тасіло фон Гогенцоллерна-Гегінгема, отримавши титул Королівської баварської камерної віртуозки. Він був останнім (дев’ятим) та третім суверенним князем спочатку графства, а згодом князівства Гогенцоллерна-Гегінгена. Саме цей принц задовго до того пропонував оплатити навчання її матері.
Виступаючи при дворі, вона познайомилася з Девідом Поппером. Його призначили Королівським віртуозом камерної музики. Софі Ментер на початку 1872 року вийшла заміж за відомого чеського віолончеліста Давида Поппера у Віденській ратуші. Після одруження у пресі її називали віолончелісткою Поппер-Ментер або Ментер-Поппер.
Протягом 1870-х років вони разом гастролювали Європою.
До 1885 року подружжя проживало окремо та практично одночасно подало на розлучення до Віденського регіонального суду з цивільних справ. Їх офіційно розлучили у січні 1886 року. Існує припущення, що причиною розпаду шлюбу стало те, що Софі була вагітна ще до початку зустрічань зі своїм майбутнім чоловіком. Згодом у подружжя народилася донька Целестіна (у серпні 1872 року), яка теж обрала шлях віолончелістки та співачки. Згідно з деякими документами в Баварській державній бібліотеці, батьком Целестіни міг бути Франц Ліст. У деяких джерелах зазначається саме Франц Ліст біологічним батьком Целестіни.
Нащадки Софі Ментер
Вона заповідала доньці лише частину спадщини, а основну частку отримали її сестра Євгенія та племінниця Лотта. Вони обидві відмовилися від своїх часток на користь Целестіни.
Дівчина згодом вийшла заміж за інженера Моріца Роберта Бергмана. В них народилося двоє дітей: Амалія та Франц Ойген. Правнуки Софі Ментер переїхали до Мюнхена у 1985 році. Правнучка Софі Ментер емігрувала до Іспанії у 1990-х роках та живе у Барселоні.
Праправнуком Софі Ментер є піаніст та композитор Міхаель Андреас Герінгер (народився у 2001 році). Він є іспанським піаністом, композитором, співаком та продюсером німецького походження. Його ще називають музичним вундеркіндом через неабияку обдарованість. Він дізнався про свою відому прапрабабусю лише у 2018 році завдяки виставці про її життя та творчість, засновану на дослідженнях доктора Дімута Бема.
Він виступає на сцені вже декілька років, поступово розпочинаючи будувати кар’єру піаніста.
На вершині слави
У другій половині XIX століття Софі Ментер була однією з найуспішніших піаністок Європи. Її концертні поїздки простягалися від Іспанії, через Балкани до Росії, від Італії до Англії та Скандинавії. Критик Вальтер Німен характеризував так піаністку. Він відмічав поєднання віртуозності та елегантності, вогняний темперамент, пластичність та вишукане майстерство форми та вигляду. Критика приємно вразило те, наскільки душа, дух та техніка Софі Ментер поєднані в гармонії та єдності.
Вона оточувала себе винятковими особистостями, які так само високо цінували її віртуозність. Наприклад, це були Франц Ліст, Петро Чайковський, відомий художник Герман Банг та багато інших постатей. Софі Ментер підтримувала дружбу з Петром Чайковським, який оркестрував її твір «Угорська циганська рапсодія».
Її твори були переважно віртуозними фортепіанними п’єсами у стилі Ліста.
У 1884 році вона придбала замок Іттер в Австрії, щоб проводити там літо. Саме тут вона приймала чудових музикантів, у тому числі й Франца Ліста та Петра Чайковського.
Згодом вона все ж продала цей замок, оселившись у заміському будинку в Штокдорфі, поблизу Мюнхена. Софі мала велику територію, яка була добре огороджена дротяною сіткою для її котів. Це місце у регіоні називали «Katzenvilla».
Франц Ліст
Окремої історії заслуговує її захоплення Францом Лістом, на 35 років старшим за неї. Вона вивчала його «Майстерню» та інші надзвичайно складні та вимогливі композиції. Ще у ранньому віці Софі Ментер вдалося справити сильне враження на нього завдяки бездоганній грі фортепіанного концерту №1 мі-бемоль мажор. У 1869 році, під час концерту у Відні, вона познайомилася особисто з Францом Лістом. Ця приязнь та дружба тривала аж до самої його смерті.
У деяких джерелах зазначається, що Софі Ментер була ученицею Ліста, однак це не зовсім так. На момент їх зустрічі вона була вже сформованою піаністкою. Вони познайомилися у Відні у 1869 році. Франц Ліст називав її «моєю єдиною донькою-фортепіаністкою». А влітку 1886 року Софі з’явилася на смертному одрі Ліста в Байройті. Вона супроводжувала адвоката з розлучень, а її червона шовкова сукня була стильною та вишуканою.
Почесні звання
Софі Ментер померла у Мюнхені 23 лютого 1918 року. Її поховали на Старому південному кладовищі у Мюнхені.
Якщо пригадати її дебют у Великій Британії, тоді після нього її відзначили почесним членством у Королівському філармонічному товаристві.
До того ж вона стала першою жінкою, яку ушанували званням почесного члена Лондонського філармонічного товариства, а згодом й музичного товариства Інсбрука.
Цікаво, що на її честь назвали вулицю Sofie-Menter-Straße у художній колонії Stockdorf та Menterstraße у Мюнхені.
Коли відомі постаті йдуть за світи, після них залишається їх творчість та мистецтво. Так після Софі Ментер залишилося чимало дивовижних, віртуозних творів. Вона написала вальс, який після її смерті зіграв потім Клаудіо Аррау. Він описував Софі Ментер як надзвичайно екстравагантну улюбленицю Франца Ліста. Її вважали однією з найвидатніших віртуозів фортепіано свого часу через потужний стиль гри.
Та краще послухати, аби поринути у світ музики.
Джерела: