Мюнхен 50-х років неможливо уявити без димного голосу Гізели Швабінгер, справжнє ім’я якої Гізела Йонас. Дівчина, що змінила навчання на автомеханіка на сцену кабаре, стала живою легендою богемного Швабінгу. Її бар «Bei Gisela» на Оккамштрассе, 8, перетворився на епіцентр культурного вибуху, де за одним столом могли сидіти Юрій Гагарін, Кірк Дуглас та молодий Удо Юргенс. Чому за її пісні судили за «аморальність» та як вона стала символом вільного Мюнхена? Детальніше про життєвий шлях цієї неординарної жінки розповість munichka.eu.
Раннє життя та початок кар’єри
Гізела народилася у 1929 році у місті Мерс, що знаходиться на Нижньому Рейні. Вона була найстаршою з шести дітей. Дівчина вступила до Університету мистецтв Фолькванг в Ессені, де вивчала експресіоністський танець. Після закінчення війни вона більше не могла продовжувати навчання через фінансові труднощі, тому обрала кардинально інший шлях. Вона вирішила стати автогонщицею, почавши навчання на автомеханіка. Це навчання вона також не завершила, натомість опинилася у Мюнхені.
Спочатку Гізела Швабінгер влаштувалася офіціанткою та барменом у закладі художників Mutti Bräukeller. Всього через три роки вона відкрила знаменитий бар.
Та окремої уваги заслуговують особливості її стилю виконання шансону. Щовечора вона виходила на сцену свого закладу та співала шансон своїм хрипким голосом. Це були всім знайомі пісні: «Schwabinger Laterne», «Nowak» та інші.
Кар’єра
У 1952 році, коли Гізелі було всього 23 роки, вона відкрила свій бар (з 2006 року — це Vereinsheim). Заклад знаходиться на Оккамштрассе, 8. Вона стала наймолодшою жінкою-власницею бару у Німеччині. Їй вдалося поєднати місцевий колорит Мюнхена з ноткою легковажності та водночас респектабельності.
Це лише на перший погляд, легко, насправді Гізелі довелося докласти чимало зусиль. Вона заручилась підтримкою друзів та художників зі Швабінга, особливо Макса Ціммермана, та відремонтувала й перебудувала його.
Щовечора вона стояла на маленькій сцені поруч із кривим швабінгським ліхтарем та співала шансони глибоким голосом. Тим часом кількість відвідувачів з кожним разом зростала. З цього й розпочалася кар’єра співачки.
Бар «Bei Gisela» – серце Швабінгу
Бар «Bei Gisela» швидко став легендою, справжнім серцем Швабінгу. Це було місце для людей із різних соціальних кіл: від студентів та митців до інтелектуалів та відомих постатей. Вона співала своїм оксамитовим голосом про «Швабінгський ліхтар» і «Новака». Вірші висміювали буржуазну недалекоглядність та пригнічену сексуальну мораль. Юній Гізелі вдалося потрапити у саму суть, адже це було настільки гостро, що її навіть притягли до суду за непристойність.
Цю історію вона розповідала без нотки розчарування, зазначаючи, що суддя її виправдав. Навіть більше, він був одним з її постійних клієнтів.
Гостями на знаменитій сцені кабаре були такі постаті: Еріх Кестнер, Рут Лойверік, Кірк Дуглас, Франц Йозеф Штраус, Едвард Кеннеді, принцеса Сорайя (імператриця Персії з 1951 до 1958 р.), Леонард Бернштейн, Джордж Орсон Веллс та Юрій Гагарін. Молодий Удо Юргенс вперше виступав на сцені бару «Bei Gisela». Саме тут розпочався шлях співака, композитора, автора текстів та піаніста. Він грав між виступами Гізели, заробляючи декілька марок та їжу. Мюнхенський художник Ернст Айгінгер жив у квартирі, прибудованій до бару. Його твори мистецтва прикрашали бар, вони з Гізелою перебували у дружніх стосунках.
Бар мав вагоме соціальне та культурне значення. З одного боку, це було місце, де могли зустрітися представники різних соціальних класів та вікових груп, а з іншого – це одне з улюблених місць мюнхенської богеми. Люди розмовляли, танцювали та пили, декламували, продавали вироби ручної роботи. Це могли бути прикраси, картини, полуниця у шоколаді тощо.
Це місце досі є одним із найвідоміших кабаре-місць Мюнхена.
Кохання кличе
У 1965 році Гізела вийшла заміж за Луїса Діалера. Він був фермером з Тіролю у Мюнхені. Десять років вони провели у Швабінгу, аж доки вона не піддалася на умовляння чоловіка та не переїхала до Дінкельсбюля. Там вона працювала господинею. У 1974 році Гізела покинула Мюнхен, але ненадовго.
Після смерті чоловіка вона повернулася до міста та разом з Костянтином Векером відкрила «Cafe Giesing», а у 1986 році стала власницею «Schwabinger Gisela».
Творчість
Жінка співала класичні пісні, наприклад, «Warum soll eine Frau denn keinen Seitensprung haben», «Die kleine Madeleine». Вона виконувала багато пісень, а деякі з них були написані спеціально для неї, у стилі німецького шансону того часу. Публіка того часу з нетерпінням приходила щовечора слухати ці пісні.
Мелодію та перші куплети «Новак» написав Гуго Вінер у 1952 році для своєї дружини Сісі Кранер. В Австрії пісня була заборонена, але у 1954 році її привезли до Мюнхена. Відтоді Гізела щовечора співала її у своєму барі. Вона виконувала перший куплет, написаний Гуго Вінер, який згодом став всесвітньо відомим.
Творча спадщина Гізели Швабінгер
Історії легендарної Гізели Швабінгер присвячена ключова біографічна книга під назвою «Гізела: освічена жінка з вкрай аморальною вдачею». Цей заголовок загалом чудово відображає неординарний та богемний образ власниці знаменитого мюнхенського бару.
Перше видання книги вийшло у Мюнхені у 2008 році. Його випустило німецьке видання LangenMüller, а на головній обкладинці зображена сама Гізела. З 2008 року це видання доступне у фондах бібліотеки, зокрема у Лейпцигу.
Через 10 років (приблизно у 2018 році) книга отримала перевидання від LangenMüller з місцем Штутгарт. У каталогах це 2-ге видання, що свідчить про його популярність та інтерес до постаті Гізели Швабінгер. Пізніше це видання вже було доступне не лише у Лейпцигу, але й у Франкфурті.
Книга є центральним літературним джерелом для вивчення життя та спадщини Гізели Швабінгер, що підтверджує її значущість для історії мюнхенської богеми та шансону. Книга є спогадами та біографією самої Гізели, але її авторка-упорядниця Вальтрауд Фольгер. Вона була подругою та довіреною особою Гізели протягом багатьох років, тому змогла детально та автентично зафіксувати важливі життєві історії. До того ж до книги включено передмову Крістіана Уде, колишнього обербургомістра Мюнхена (головного мера). Він назвав Гізелу «поетичною інституцією в Оккамштрассе».
І хочеться повернутися до заголовка книги, обраного не просто так. Саме цю фразу використав прокурор Мюнхенського суду під час судового процесу 1960 року. Він виступав проти її платівки, зокрема пісні «Aber der Nowak lässt mich nicht verkommen…». Судовий процес ініціювали «вартові моралі» через непристойні на їх думку шансони Гізели.
Смерть легенди
Відома співачка шансону Гізела провела свої останні роки у невеликій квартирі на Westenriederstraße. Вона відсвяткувала 85-річчя з широким колом друзів у галереї Roucka. У лютому вона встигла вручити подружжю Уде нагороду «Швабінгський ліхтар» та востаннє заспівала. Вдома завершилася історія «Швабінгської Гізели». Вона померла у 2014 році, її поховано на Північному кладовищі Мюнхена.
Мер Мюнхена Дітер Райтер після того, як дізнався про смерть легенди міста, сказав, що вона і була Мюнхеном. За його словами, всі будуть сумувати за зіркою.
Гізела залишається незабутнім символом культурного відродження Мюнхена та втілення його богемного духу післявоєнної епохи. Вона була не просто власницею бару «Bei Gisela», а й справжнім культурним феноменом. Вона співачка, яка своїм димним голосом та гострими, часто скандальними шансонами кидала виклик буржуазній моралі. Її заклад став легендарним серцем Швабінгу, де зустрічалися митці, інтелектуали та відомі постаті світу. Про цю неординарну та волелюбну особистість досі пам’ятають та шанують.
Джерела:
- https://www.tz.de/muenchen/stadt/schwabing-west-ort62363/die-schwabinger-gisela-dialer-ist-tot-zr-3731127.html
- https://portal.dnb.de/opac.htm?method=simpleSearch&query=131848348
- https://www.radioarabella.de/schwabinger-gisela-345836/
- https://www.dokfest-muenchen.de/films/die-schwabinger-gisela-ich-bin-ein-ungelernter-mensch?lang=en
- https://municharttogo.zikg.eu/items/show/101