16 вересня 1921 року в Мюнхені народилася Урсула Марія Франклін (у дівоцтві Марціус) – канадсько-німецька вчена-фізик та педагог. Фахівчиня зі структури металів і сплавів, вона була однією з основоположників археометрії і стала першою жінкою-професором Торонтського університету. Пацифістка та прихильниця соціальної справедливості, вона виступала за права жінок та природне середовище, а також боролася проти ядерних випробувань і війн. Докладніше про її життєвий і професійний шлях далі на munichka.eu.
Освіта й концтабір
Урсула народилася в сім’ї матері-історика мистецтва та батька-археолога. Із дитинства дівчинка сповідувала протестантизм. Зацікавилася наукою завдяки другу її батьків – фізику Гансу Куппенгейму.
У 1940 році Франклін почала вивчати фізику й математику в Берлінському технічному університеті, а через 3 роки опинилася в нацистському трудовому таборі через єврейське походження матері. Вона провела 18 місяців окремо від батьків. З її сім’ї в концтаборах вижили всі, крім родичів за материнською лінією.
В ув’язненні Урсула проводила багато часу, ремонтуючи пошкоджені будівлі. Через довгий період роботи в холодних умовах у неї обморожувалися стопи та ноги, що призвело до довічного болю. Пережитий Голокост вплинув на її гуманітарну роботу та мирну активність протягом усього життя.
Після закінчення Другої світової війни Франклін продовжила навчання. У 1948 році вона здобула ступінь доктора філософії з експериментальної фізики. Ще перебуваючи в Німеччині, приєдналася до групи інтелектуалів, орієнтованих на мир, але згодом вирішила емігрувати, щоби мати змогу здійснювати глибокі зміни у світі.
Еміграція та наукова кар’єра
У 1949 році Урсула переїхала до Торонто для отримання докторської стипендії з фізики та металургії в Торонтському університеті. У 1952 році почала працювати у Федерації досліджень Онтаріо старшим науковим співробітником у галузі вивчення металів і сплавів. На цій роботі жінка сприяла багатьом науковим інноваціям, серед яких і новаторська конструкція першого скелетного імплантату стегна з пористим покриттям.
Франклін прагнула донести суспільству негативний вплив деяких технологій. Вона відігравала активну роль у канадській організації Voice of Women for Peace, що сприяла роззброєнню та досліджувала наслідки ядерних випробувань. Франклін зібрала й проаналізувала дані про накопичення радіостронцію в зубах канадських дітей через випробування ядерної зброї. Це призвело до Договору про часткову заборону випробувань 1963 року, який підписали 135 країн.
У 1967 році Франклін почала викладати на факультеті матеріалознавства та інженерії в Торонтському університеті. Тут вона розвинула галузь археології, дослідження артефактів із застосуванням сучасних методів аналізу матеріалів. Це дало змогу датувати різні бронзові, мідні, металеві та керамічні вироби доісторичних культур як у Канаді, так і в усьому світі.
Урсула вивчала, як стародавні цивілізації виготовляли інструменти. Вона опублікувала понад 70 наукових праць і розділів у книгах про структуру та властивості металів і сплавів, а також історію та соціальний вплив технологій. Франклін стала першою жінкою-професором Торонтського університету.
Крім того, науковиця була активною поборницею необхідності дбайливого ставлення до природних ресурсів. Ще в 1970-х роках вона стала членкинею Наукової ради Канади, де очолювала дослідження з охорони ресурсів і природи. Як джерело натхнення упродовж всього життя Урсула використовувала образ дощового черв’яка, пояснюючи, що дощовий черв’як допомагає підготувати ґрунт до того, як щось почне рости.
Технологічна філософія
У ХХІ столітті телефони та планшети, фітнес-трекери та розумні колонки – пристрої, що стали частиною повсякденного життя. Однак Урсула Франклін розглядала технології як щось більше, ніж пристрої. У своїй книзі The Real World of Technology (1990), створеній на основі власних лекцій, Франклін проаналізувала те, як технології та суспільство формують одне одного.
Археологічні дослідження сформували подальше мислення Урсули про силу техноінструментів у формуванні людських культур. Вона визначила технології як практику: соціальну та моральну. Розглядала їх як складну систему методів, процедур і мислення, а не як просто сукупність машин і ґаджетів.
Цілісні технології творчих ремісників відрізняються від стандартних технологій фабрик і бюрократії, які, на погляд Урсули, перешкоджають критичному мисленню та громадянській активності. Якщо цілісні технології дозволяють творцеві контролювати весь процес створення, то директивні технології вимагають розподілу праці, який віддаляє працівника від загального творчого процесу. Франклін вважала, що з часів промислової революції влада в руках усе меншої і меншої кількості людей, оскільки технології почали домінувати.
Саме тому, Урсула закликала всіх ставати активними громадянами, вивчати науку, щоби ухвалювати обґрунтовані рішення та протестувати, коли це необхідно.
Пацифізм
Урсула невтомно захищала мир та справедливість. Сам мир визначала не як відсутність війни, а як наявність справедливості та відсутність страху. Невдовзі після прибуття до Канади науковиця приєдналася до квакерів – протестантської конфесії в християнстві, відомої своїми пацифістськими настановами та гуманістичним спрямуванням. Її пошуки почалися зі «скруплінгу» – традиційної квакерської практики сідати разом, щоби обговорити спільні складні проблеми. У 2002 році уродженка Мюнхена отримала Медаль миру Пірсона.
Фемінізм
Протягом усієї своєї кар’єри Франклін працювала над просуванням гендерної рівності в Канаді. Вона помітила, що жінки зазвичай привносять у науку мислення про співпрацю і часто глибоко зацікавлені у впливі наукових знань на громаду, а не лише економіку.
Франклін заохочувала молодих жінок до науки і згадувала багатьох своїх студентів як приклад для натхнення. Як перша жінка-професор кафедри металургії та матеріалознавства, вона отримала спеціальний дозвіл від Торонтського університету відвідувати збори професорсько-викладацького складу в центрі студентської діяльності Hart House, який не допускав жінок до 1972 року.
У 2001 році разом із трьома іншими жінками-професорами Урсула подала колективний позов проти Торонтського університету через те, що виш виплачував меншу зарплату професорам-жінкам, порівнюючи з чоловіками. Зрештою, приблизно 60 викладачкам, які вже вийшли на пенсію, видали грошову компенсацію.
Загалом, пацифізм і фемінізм, на думку жінки, нерозривно пов’язані – обидва необхідні для «обіцянки придатного для життя майбутнього». Її бажання миру поширилося на турботу про права жінок, економічну справедливість і навколишнє середовище.
Особисте життя
У 1952 році Урсула створила сім’ю з інженером Фредом Франкліном. Згодом у них народилися син Мартін і дочка Моніка.
Серед зацікавлень науковиці – садівництво, історія, література, поезія, мистецтво, право та класична музика. У вільний час вона в’язала спицями та гачком. Померла борчиня за гуманний світ у Торонто у 2016-му у віці 94 роки.