Генрієтта фон Ширах (уроджена Гофман) змалку росла в нацистському колі батьків та їхніх колег і друзів. Вирісши, вона створила сім’ю з нацистським чиновником. Однак якось побачивши на власні очі, як єврейських жінок зганяють у вагони та відправляють на смерть, вона зібрала волю в кулак і зустрілася з монстром. Генрієтта – одна з небагатьох у оточенні Гітлера, хто засудив його дії та заявив про це диктатору особисто. Докладніше далі на munichka.eu.
Вихована в оточенні нацистського керівництва
Генрієтта народилася 2 лютого 1913 року в Мюнхені в сім’ї особистого фотографа Гітлера Генріха Гофмана та співачки й акторки Терези «Неллі» Бауманн. Разом зі своїм братом Генрі провела дитинство у Швабінгу – районі в північній частині Мюнхена.
Будинок сім’ї слугував оплотом нацистів. Генріх Гофман був активним членом Німецької робітничої партії – партії-попередника Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії. Лідером партії був Адольф Гітлер.
У 1922-му у віці 9 років Генрієтта вперше зустріла майбутнього німецького диктатора. Протягом наступного десятиліття Гітлер, який називав Генрієтту «Моє сонечко», був частим гостем у домі Гофманів. Єва Браун (коханка Гітлера, а в останній день життя – його дружина) працювала у фотоательє Гофмана з Генрієттою. Саме там вона познайомилася з лідером нацистської Німеччини в 1929 році, коли їй було 17.
У 1930-му Генрієтта вступила до Мюнхенського університету, паралельно працювала неповний робочий день секретаркою Гітлера.
Дружина нацистського чиновника
31 березня 1932 року Генрієтта вийшла заміж за Бальдура фон Шираха – німецького партійного й молодіжного діяча. Бальдур народився в родині, що належала до стародавнього знатного серболужицького роду Ширахів. Його батько Карл фон Ширах служив офіцером гвардійського полку Вільгельма II.
Свідками на весіллі пари були Адольф Гітлер і Ернст Юліус Рем. У подружжя народилося четверо дітей – сини Клаус, Роберт і Річард та дочка Анжеліка-Бенедикта.
Бальдур одноосібно контролював освітню систему Третього Рейху, керував «Гітлер’югендом» – молодіжною нацистською воєнізовано організацією. Його головною метою було перевиховання німецької молоді в націонал-соціалістичному дусі. Фон Ширах написав молитви, які вихваляли Гітлера і які повинні були читати члени різних нацистських молодіжних організацій перед їжею.
Коли Гітлер призначив його рейхсюгендфюрером у 1933 році, вся сім’я Ширахів переїхала до престижного віденського палацу Гофбурґ. Це резиденція імператорів Австрії, яка слугувала домівкою для найвпливовіших людей австрійської історії, серед яких і Габсбурги.
Генрієтта та її зв’язки з нацистською верхівкою допомагали Бальдуру швидко просуватися кар’єрними сходинками. Імідж вірного країні німця широко поширювався по всій державі. Пара постійно відвідувала резиденції Гітлера. Генрієтта зав’язала дружбу з іншою постійною відвідувачкою – кіноакторкою Анні Ондрою, одруженою з боксером Максом Шмелінгом.
Зрештою, Бальдура призначили гауляйтером Відня (вищим партійним функціонером Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії). Фон Ширах був і антисемітом, і антихристиянином. Протягом наступних кількох років він відповідав за відправлення євреїв із Відня до нацистських концтаборів в окупованій Польщі. За час його правління з Відня до Польщі депортували 65 000 євреїв. У своїй промові 15 вересня 1942 року він згадав їхню депортацію як «внесок у європейську культуру».
Карколомна розмова
У перші роки Другої світової війни Генрієтта і Бальдур постійно перебували в партійному оточенні. Однак у 1943 році Генрієтта остаточно розірвала зв’язки з цими людьми. Вона звернулася безпосередньо до фюрера з проханням про те, чого ніхто інший не наважився зробити.
Відповідно до книги Гвідо Кноппа Hitler’s Henchmen («Поплічники Гітлера»), у 1943-му її друзі з німецької окупаційної армії запросили відвідати Нідерланди. В Амстердамі жінка стала свідком знущання натовпу над єврейськими жінками, яких збирали для депортації. Після побаченого Генрієтта повернулася до Німеччини і зателефонувала в канцелярію, щоби домовитися про зустріч із Гітлером. Одного осіннього вечора фон Ширах таки змогла поговорити з фюрером на нацистському прийомі.
Стоячи перед диктатором, фон Ширах розповіла про побачені жахливі речі. На це Гітлер приголомшено і водночас здивовано сказав:
«У нас війна. Ви сентиментальна, фрау фон Ширах! Треба навчитися ненавидіти! Який стосунок до вас мають єврейські жінки в Нідерландах?»
Генрієтта вийшла з кімнати і, опинившись у вестибюлі, почала тікати. За нею прибіг один із гітлерівських ад’ютантів. Фюрер був розлючений. Жінку попросили негайно залишити резиденцію.
За пряму розмову про найбільш заборонену тему в Німеччині Генрієтта залишилася відносно неушкодженою – її та Бальдура вигнали з партій, і вони більше ніколи не з’являлися на нацистських заходах. Інших, хто говорив відкрито, навіть не особисто в очі Гітлеру, спіткала набагато гірша доля.
Що було далі?
Бальдур, втративши будь-який вплив на партію, також проявив сумління і почав благати про краще ставлення до євреїв. Генрієтту ув’язнили разом із дітьми в жіночому таборі в австрійському містечку Румі 24 грудня 1945 року. Наступного року сміливицю засудив Нюрнберзький трибунал до 20 років позбавлення волі як «Altparteigenossin» («старого члена партії»).
Навесні 1946 року жінку звільнили, через три роки вона подала на розлучення з Бальдуром, який тоді відбував покарання у берлінській в’язниці. Розлучення сталося через іншого чоловіка. Навесні 1946 року Генрієтта вступила в контакт з оберстлейтенантом Пітером Якобом. Незважаючи на розірвання стосунків, Генрієтта намагалася домогтися звільнення колишнього коханого. Він був одним із двох людей, які публічно засудили Гітлера, іншим був Альберт Шпеєр.
У 1956 році почалося обговорення звільнення Бальдура та ще двох військових злочинців. Зважаючи на тривалий період перебування за ґратами та високу вартість утримання ув’язнених, звільнити фон Шираха було теоретично можливо. Генрієтта вирушила до Лондона, аби передати британському міністру закордонних справ Ллойду петицію про скорочення 20-річного терміну Бальдура. Проте поїздка виявилася безуспішною.
Бальдур фон Ширах помер 8 серпня 1974-го у віці 66 років, самотній і спустошений. Генрієтта померла в Мюнхені 18 січня 1992-го у віці 77 років. Поховали її в сімейній могилі разом із батьком Генріхом і матір’ю Еллі.
Книги про Гітлера
Пані фон Ширах написала кілька книг про диктатора. Щоправда, її справжня думка про масового вбивцю неоднозначна. У своїх книгах письменниця доволі відсторонено описала німецького лідера, намагаючись уникати якихось оціночних суджень чи звинувачень.
У 1956 році вона видала автобіографічну працю Der Preis der Herrlichkeit («Ціна слави»). Розповідається про життя Генрієтти – від моменту зустрічі з Гітлером у дитинстві й до квітня 1943 року, коли вона порушила табу та розповіла фюреру про жорстокі депортації євреїв. Водночас Генрієтта, хоч і вважала себе однією з тих, хто введений в оману націонал-соціалістичною ідеологією, але не намагалася постулювати себе як противника режиму.
У 1980 році світ побачив Anekdoten um Hitler («Анекдоти про Гітлера»), де жінка описала Гітлера як лідера «добродушних австрійців», які хотіли, щоб інші були щасливими. У 1983 році вийшла третя книга письменниці – Frauen um Hitler («Жінки в оточенні Гітлера»).