У ХІХ столітті танцювальні бали набули великої популярності в колах німецької богеми, особливо в Мюнхені. Починалися вони як приватні заходи, а потім поступово долучалася до святкувань і широка публіка. Одним із місць зібрання для танцювального відпочинку був пивний майданчик у парку «Англійський сад». Звичайні хатні робітники зустрічалися на Kocherlbal липневого недільного ранку перед роботою, поки господарі молилися в церкві. Докладніше про подію, що збереглася до наших днів, читайте далі на munichka.eu.
«Аморальне» дійство
Приблизно в 1880 році в домашніх слуг не було багато вільного часу, тому танцювати, відпочивати та знайомитися вони могли лише на світанку перед роботою. До 8000 покоївок, кучерів, кухарів тощо приходили до пивного саду, щоби розважитися на танцмайданчику. До слова, «Kocherl» перекладається з місцевого діалекту як «кухар». У 1904 році мюнхенська влада заборонила це дійство через «нестачу моралі».
Свято народних танців
Починаючи з 1989-го, щороку зранку в третю неділю липня тисячі мюнхенців збираються біля Китайської вежі «Англійського саду». На грандіозному святі народних танців Kocherlbal ви побачите вальси, польки, традиційні цвіфахери, лендлери та франсези.
Що цікаво, деякі народні німецькі танці зародилися за межами країни. Наприклад, лендлер виник в Австрії як селянський танець. Це один із попередників вальсу. Для лендлеру характерні виражені стрибки та тупотіння. Він може бути лише інструментальним або мати вокальну партію. Після поширення танцювальних залів у Європі в XIX столітті лендлер розповсюдився в міському середовищі.
Вальс набув слави в бальних залах Відня в ХІХ столітті. Вперше в історії пари танцювали обіймаючись. Тому, вальс називали скандальним і аморальним танком. Полька – чеський селянський танець, що набув популярності в 1830 році. Трохи пізніше виник баварський різновид польки – цвіфахер. Франсез отримав популярність у ХІХ столітті в Мюнхені та околицях. Його зазвичай танцюють на балах, фестивалях народного танцю та міських урочистостях.
Навіть якщо ви не можете вимовити назви цих танців, освоїти кілька рухів разом з усіма не стане великою складністю. Оркестр грає традиційну баварську музику, а досвідчені хореографи навчають натовп легких танцювальних технік.
Ода традиціям
Офіційного дрес-коду немає, але на Kocherlball гості зазвичай прибувають у традиційному баварському одязі, що називається «трахт». У такий спосіб вони вшановують пам’ять про домашніх прислуг, які започаткували колись це святкування.
До XVI сторіччя селяни та інші представники баварських нижчих класів одягалися в сірий або коричневий традиційний одяг. Лише у святкові дні та неділю дозволявся синій колір. Чоловіки одягали шкіряні шорти (ледергозе), сорочку, жилет, сюртук (верхній двобортний одяг), капелюх із пір’ям, гетри й черевики. Жіночий костюм складався з пишної спідниці, блузки, корсету й фартуха.
На початку XIX сторіччя при баварських та австрійських королівських дворах спостерігалося активне відродження цих старовинних костюмів. Захоплення традиційним одягом зумовлене численними приниженнями, які баварці переживали під час наполеонівських війн. Відродження культури було їхньою відповіддю на іноземне гноблення.
На Kocherlbal можна побачити гостей насамперед в оновлених ледергозе та дірндлях. Дірндль – це сучасний варіант жіночого традиційного костюма, який складають ліф, блузка, спідниця та фартух. Від трахту дріндль відрізняється довжиною: у трахті вона завжди одна й та ж. Крім того, у трахті якісні прикраси, виготовлені вручну, а не технікою. Трахт шиють лише спеціалізовані кравці та тільки з якісних натуральних матеріалів. У дірндлях часто можна побачити велике декольте, пластикові й синтетичні елементи, машинне оздоблення.
Повернення жіночого трахту в моду пов’язане частково з приємним силуетом, створеним дірндлем. Він буквально уславлює привабливу жіночу фігуру. Його можна побачити не лише на фестивалях у німецькомовних країнах, а й на працівницях сфери туризму та в пивних садах. Така «уніформа» додає особливого шарму.
Утім, не відчувайте себе ніяково, якщо прийдете у звичайній футболці та джинсах. Головна мета Kocherlball – танцювати та веселитися! Пам’ятайте, що бал починається о 6 ранку, тож це свято краще підійде для жайворонків. Дехто прибуває ще о 4 ранку, аби зайняти найкращі місця, а дехто проводить у спальних мішках усю ніч в парку перед подією.
Ідеальна локація
Жителі Мюнхена збираються біля Китайської вежі, щоби справити враження одне на одного танцем і незвичною одежею. Відвідувачі можуть взяти із собою закуски, але не напої. У пивному саду подають баварські страви, м’ясні бутерброди, каву та локшину із салом.
25-метрова Китайська вежа була побудована ще в 1789–1790 роках, після чого її відкрили як оглядовий майданчик. Внаслідок бомбардувань у роки Другої світової війни вона згоріла. У 1952 році вежу вдалося відновити максимально наближено до оригіналу. Крім того, біля вежі ви знайдете реконструйовану карусель із дерев’яними фігурками тварин та численні ресторани. Карусель обертається під супровід оркестрової та поліфонічної музики. Є тут і продуктові кіоски з традиційними баварськими та деякими міжнародними стравами.
Пивний сад біля вежі вміщує 7000 осіб. Пиво, яке там продається, поставляється пивоварнею Hofbräu. Це чудове місце не лише для того, щоби відсвяткувати Kocherlbal, а й провести день із сім’єю, друзями, коханою людиною чи наодинці. Тут ви посмакуєте баварськими делікатесами під акомпанемент оркестрів.
Позаду Китайської вежі розміщується Rumfordschlössl – класицистична будівля 1791 року. Колись вона діяла як офіцерська резиденція. Пізніше споруду використовували в придворних цілях. З 1960-х років тут організовує свої зустрічі молодіжне товариство, що пропагує екологічну освіту та займається культурним збагаченням дітей.
Усі ці культурно-архітектурні принади розташовуються в парку «Англійський сад» – популярному місці відпочинку, спортивних заходів і культурних подій. Це найбільший парк не лише в Мюнхені, а й усьому світі – він навіть більший за лондонський Гайд-парк чи нью-йоркський Центральний парк. Масштаби, визначні місця, пивні сади, річковий серфінг, галявини, де засмагають нудисти, зробили «Англійський сад» відомим на весь світ.
Історія «Англійського саду» почалася в 1789 році, коли курфюрст Баварії Чарльз Теодор перетворив свої мисливські угіддя на громадський простір. Тоді він призначався для відпочинку військових. Упродовж наступних 200 років влада безперервно докладала зусиль, щоби покращувати прекрасну територію в англійському стилі.
Крім Китайської вежі, популярними архітектурними пам’ятками парку є храм Аполлона Monopteros; зал, що тепер відомий як Rumford Hall; статуя Гамлоса. Обов’язково варто дійти до Monopteros, що височіє на штучно створеному 15-метровому пагорбі. Звідси відкривається чудовий панорамний краєвид на парк і місто. Дах святині в грецькому стилі підтримується стовпами. Під час сніжних зим на схилах поблизу Monopteros відважні авантюристи катаються на санях, хоча й це не дозволено.