Мюнхен – один із претендентів на те, щоби стати світовим центром толерантності, різноманітності та відкритості. Це добре простежується в клубній культурі міста. Докладніше про історію просторів для танців і веселощів читайте далі на munichka.eu.
Місця відпочинку людей різної орієнтації
У 1930-х роках у Мюнхені відчинив свої двері заклад нічного життя Pimpernel. На початку свого існування він працював як публічний дім, а після Другої світової війни став місцем зустрічі працівників секс-індустрії. Певний час Pimpernel діяв як ексклюзивний гей-бар. Саме тут безтурботно проводив час Фредді Мерк’юрі – британський співак, автор пісень і музичний продюсер, який найбільше прославився як вокаліст і клавішник рок-гурту Queen. Мерк’юрі, за словами його сучасників, був бісексуалом.
Тепер Pimpernel – місце зустрічі людей різної сексуальної орієнтації, відпочинковий простір для всіх, хто шукає вечірнього свята. Тут ви зустрінете представників усіх верств суспільства – від студентів до дреґ-квінів та банківських клерків. Якось у Pimpernel проводив гучну вечірку німецький відомий диджей і продюсер електронної музики Свен Фет.
NY. Club – суто ЛГБТКІ+ клуб у Мюнхені. Фредді Мерк’юрі відпочивав тут на початку 1980-х років. У теперішній час особливо популярні п’ятничні вечірки, наприклад Luxuspop, що неодноразово визнавалася найкращою серед нічних вечірок міста. Клуб орієнтований на спільноту з нетрадиційною орієнтацією, особливо геїв. Іноді тут проводять заходи лише для чоловіків, на які гості можуть приходити в костюмах або оголеними, а вхід безкоштовний.
Ще один клуб зі схожою тематикою – BLITZ Club. Відкрившись у 2017 році, він висунув відвідувачам вимогу: щоби увійти, потрібно заклеїти камеру на своєму смартфоні. Чимало людей відразу ж задумалися над тим, що може коїтися всередині, якщо існує таке правило. Утім, вся справа в тому, що власники закладу прагнуть, аби люди весело проводили час, а не марнували його в телефоні.
Хоча й необхідно зазначити, що іноді BLITZ Club справді проводить вечірки, які краще не фотографувати. Вони орієнтовані насамперед на квір-спільноту, тобто людей, чия гендерна ідентичність виходить за межі гетеросексуальності та цисгендерності. Дрес-коду на цих вечірках немає: ви побачите як повністю одягнених, так і напівголих чи навіть голих людей. Щоправда, є одна річ, у якій категорично заборонено приходити в BLITZ Club, – хутро.
Від офіцерських та азартних приміщень до нічних клубів
Історія P1 Club розпочалася в 1949 році, тоді тут збиралися американські офіцери. У 1956 році заклад перетворили на ресторан, через 4 роки – ресторан-студію, а в 1980-х – клуб New Wave. У 1984 році заклад придбав Майкл Кефер та перетворив його на нічний клуб. P1 Club має дві окремі танцювальні кімнати, де талановиті диджеї демонструють свою майстерність. P1 Club славиться своєю розкішшю і вважається одним із висококласних нічних клубів Мюнхена. Завдяки екстравагантним функціям (6 VIP-зон навколо танцювального майданчика, 2 бари та найсучасніша звукова система BOSE) це місце вважають осередком розкоші.
Система просторового панорамування (SPS) дозволяє диджеям створювати тривимірні музичні ефекти у своїх сетах. Мультимедійний ефект створює сучасна система освітлення та відео. Заходячи в клуб, ви занурюєтесь у світ блиску та гламуру. Інтер’єр вишуканий і витончений, а тутешні бари – популярне місце для організації святкувань. Найкраща частина P1 Club – велика тераса з п’ятьма додатковими барами. Тераса активно використовується під час літніх вечірок.
У 1990-х роках охочі повеселитися часто виїжджали за межі Мюнхена на вечірки. Це пов’язано із суворими тодішніми правилами, відповідно до яких закладам у центрі міста дозволялося працювати недовго. Після того як ці правила пом’якшили, чимало клубів перемістилися в місто.
З 2002 року в Мюнхені працює Palais Club, однак його історія почалася значно раніше. У 1950-х роках люди приходили сюди грати в азартні ігри в підсобних приміщеннях. Згодом простір перетворився на кабаре з еротичними виставами, а ще пізніше – стриптиз-клуб. Тепер це розкішний нічний клуб, перший поверх якого оздоблений червоним оксамитом, леопардовими принтами та золотими елементами. Palais Club приваблює різну публіку.
Осередки субкультур
З 2005 року в центрі міста працює електро-техно-клуб Rote Sonne – спадкоємець техно-закладу 1990-х років Ultraschall. Це абсолютно невибагливе підвальне приміщення з двома барами називають одним із найкращих клубів Європи.
Rote Sonne організовує різноманітні заходи – від багатоденних техно-рейвів до інді-вечірок. Це справжній осередок молодіжних субкультур: хіпі, готів, емо, панків, скінхедів тощо. До слова, клуб названий на честь фільму 1967 року Rote Sonne. Це західнонімецький трилер з Уші Обермаєр у головній ролі. Він розповідає про те, як чотири німкені вирішують убити кожного чоловіка, якого зустрінуть і з яким проведуть більше ніж кілька днів.
Дещо схожим є Zur Gruam – невеликий простір на околиці міста, що поєднує паб і невеликий танцювальний майданчик. Оскільки мешканці не скаржаться на гучну музику, відвідувачі дозволяють собі по-справжньому «відірватися». Як наслідок, тутешні заходи перетворюються на дикі шоу, що тривають до світанку.
Поєднання розваг і творчості
У 2010 році в Мюнхені був створений клуб Import Export – універсальне місце, яке радує місцевих жителів і туристів еклектичними виступами. Заклад намагається представити культуру міста за допомогою різноманітних заходів та зосереджується на об’єднанні спільноти. Від художніх виставок до музичних шоу, Import Export – місце для розваг і творчого вираження.
У колишній слюсарній майстерні проводять не лише вечірки, а й концерти, читання, дискусії, вистави та майстеркласи. Гурти зазвичай грають тут танцювальну музику зі східної та південно-східної Європи. Після концертів часто проводяться вечірки, які тривають до пізньої ночі. Популярний захід Turn Table Tennis поєднує гру в настільний теніс у внутрішньому дворику та експерименти диджеїв за професійною апаратурою в приміщенні клубу.
Дещо схожим є клуб Bahnwärter Thiel – техноклуб, альтернативний культурний центр Мюнхена. Він вирізняється серед інших неординарним екстер’єром, адже розміщується в старих контейнерах і вагонах. Bahnwärter Thiel названий на честь однойменної повісті німецького письменника Герхарта Гауптмана.
Це місце не лише є домом для вечірок, а й мистецьких подій. Наприклад, щосереди тут проводять концерти в покинутому поїзді, під час яких невідомі виконавці представляють публіці свою музику. Відколи культурний заклад відчинив свої двері, він нерегулярно транслював радіопрограми із залізничного вагона. Восени 2016 року тут почала мовлення безкоштовна онлайн-радіостанція DUBLAB.
Bahnwärter Thiel – також місце для різноманітних виставок, творчих майстерень, демонстрації кіно й вистав (від бурлеску до дитячих шоу та виступів імпровізаційних груп). Тут навіть можна організувати дитячі дні народження. Єдиним недоліком клубу є його звукова система, яка працює надто тихо. Тож це місце радше для насолоди музикою, а не гучних вечірок. Поєднання театральних вистав, концертів, читань і клубних вечорів робить Bahnwärter Thiel справжнім громадським осередком.